uk ru

Калейдоскоп життя

Як часто обставини обмежують нас, спрямовують наш шлях. І не завжди ці обставини нам на руку. Але навіть у такій ситуації ми можемо приймати їх, певною мірою підкорятися їм, але при цьому йти за своєю мрією.

Ми хочемо розповісти вам про Юлію. Їй 57 років. У 2014 році через бойові дії на Сході України вона перебралася з Єнакієвого до Харкова. Раніше вона працювала в школі вчителем української мови та літератури. Шалено любила свою роботу, жила нею, викладалася повністю. І діти відповідали їй взаємністю.

Хоча починалося все не так райдужно. Їй як класному керівникові дали шостий клас, і це був її перший досвід такого роду. Було дуже складно налагодити дисципліну: хлопчаки билися, мірялися авторитетом. Після чергового виклику до кабінету директора з приводу бійки учнів на перерві вона принесла в клас свою гітару. Тепер на перервах хлопці не літали по коридорах і сходах, ганяючись один за одним. Вони захоплено возилися з гітарою. І це згуртувало їх. Подорослішавши, вони принесли в клас свої електрогітари, створили групу, виступали на шкільних заходах. Навіть зараз, у Харкові, вони (вже випускники вузів) відвідують Юлію, вітають із Днем учителя й днем ​​народження, спілкуються з нею в соціальних мережах.

У Харкові Юлію вже чекала робота в школі. Це був складний етап, адже найкраще, що вона так любила у своїй роботі, залишилося там, у Єнакієвому. Але потім усе стабілізувалося, і справа в школі пішла на лад.
У цей же час почалися проблеми зі здоров’ям у мами Юлії. Стало неможливо продовжувати роботу в школі, бо треба було доглядати за мамою.

Часом картина нашого життя, яку ми малюємо в сьогоденні, складається з мазків минулого…

Юлія почала шукати варіанти віддаленої роботи. У цьому пошуку в нагоді стала й перша її освіта (художник-оформлювач), і захопленість інформаційно-комунікаційними технологіями. Колись у свій клас вона купила мультимедійний проектор, зробила сайт для школи й класу, Wi-Fi зону – намагалася відповідати вимогам сучасного навчального процесу й не відставати від своїх просунутих учнів. Не соромилася питати, спілкувалася з ними на рівних, «гуглила», опановувала інноваційні методи навчання. Діти охоче допомагали їй.

Рішення прийшло. Юлія вибрала сферу дизайну. У 2016 році закінчила курси веб-дизайну в Харкові. Почала шукати роботу. Проаналізувавши вимоги вакансій, зрозуміла, що отриманої освіти мало. Потрібно було вчитися далі. Але, виходячи з наявних ресурсів, поки що це було нереально.

І тут допоміг випадок. У 2017 році вона натрапила на інформацію про те, що проект «Працевлаштування для переселенців» надає гранти на перенавчання. Юлія подала документи, пройшла відбір та отримала можливість навчатися далі. Тепер її метою став UX-дизайн. Зараз це дуже затребуваний напрямок дизайну, суть якого полягає в проектуванні інтуїтивно зрозумілого користувачеві інтерфейсу, взаємодії та поведінки користувача.

Черговий рубіж був пройдений. Юлія пройшла курси UX-дизайну, і нині вже має разові проекти (фриланс). Шукає віддалену роботу й придивляється до закордонних сайтів для фрилансерів. Їй подобається новий напрямок діяльності, хоча, як вона сама зізнається, ще багато чого треба навчитися.

Юлія вдячна проекту за перенавчання, тому що тепер її мрія стала реальною, цілком досяжною метою.

Ось так і складається калейдоскоп життя: раніше ти вчив – а тепер вчишся сам. Інакше – ніяк! Звісно, якщо хочеш досягти успіху.

Більше історій успіху
Новини нашого проекту у Facebook