Українська соціальна академія: «Ми не просто лектори, ми — дизайнери досвіду» | Кар`єра для нового життя

Українська соціальна академія: «Ми не просто лектори, ми — дизайнери досвіду»

Тема соціального підприємництва набирає все більшої актуальності в Україні.

По регіонах, маленьких містечках починають з’являтися соціальні підприємства, які за допомогою інноваційних підходів вирішують гострі соціальні проблеми. Проте в Україні тема соціального підприємництва досить нова, невивчена й не до кінця знана. Про суть соціального підприємництва, його важливість і особливості розвитку в Україні розкаже академічний директор Української соціальної академії Михайло Мельник.

Як ви прийшли до соціального підприємництва, що вас спонукало?

Я часто чув розмови, бачив фото про бідняків і складалося в мене таке враження, що бідняки проживали життя, складені зі страждань та смутку, спустошення та безвиході. Жертвував якісь кошти, але розумів, що це не змінить ситуацію. Дуже хотів бути корисним для інших людей.

Кілька років тому, навчаючись в аспірантурі одного з римських університетів, мав змогу познайомитися з одним із європейських прикладів соціального підприємництва. Я почув промову К’яри Любіх, засновниці проекту «Економіки дару». Вона розповідала про новий спосіб змінити світ, який цього разу вказував мені на можливість взаємодіяти з кимось, давати, ділитися ресурсами.

К’яра розповідала історії про бідних, які відрізнялися від будь-яких історій, що я раніше чув. Вона говорила про працьовитих підприємців, які прокидалися щоранку й робили все, щоб покращити своє життя й життя своєї сім’ї. Це дуже вплинуло на мене, ы після захисту докторської дисертації у сфері суспільних наук я переїхав у Бразилію для того, щоб спробувати побачити все на власні очі.

Згодом мені випала нагода працювати, окрім Бразилії, також і в Мексиці, й у Гватемалі. Я чув історії про зміни в житті місцевих людей і бачив маленькі дрібниці тих змін. Вони хотіли зробити щось, спираючись на власні сили.

Тому після повернення в Україну з друзями вирішили заснувати Українську соціальну академію для того, щоб вирішувати соціальні проблеми підприємницькими механізмами, допомагати й підтримувати тих, хто вже це робить, і розповідати успішні історії, які можуть змінити нашу думку один про одного.

Українська соціальна академія намагається виступити каталізатором інноваційних рішень в соціальні сфері. У мене відчуття, що я працюю в такому трансформаційному центрі, пов’язаному з генерацією нових ідей, з ростом нової еліти й людьми, для яких ці ідеї та цінності дуже важливі.

Чому люди вирішують стати соціальними підприємцями?

У кожного по-різному. Хтось раніше працював у громадському секторі, хтось із реального бізнесу, а є люди, які одразу розуміють, що вони соціальні підприємці.

Третій шлях найскладніший, але, на мій погляд, найцікавіший. В Америці є ще один варіант: коли держава передає на аутсорсинг частину своїх функцій, то той, хто включився в цей процес, називається соціальним підприємцем. Таким чином, велика кількість соціальних підприємців там займається реабілітацією колишніх ув’язнених, наприклад.

Спілкуючись із соціальними підприємцями, завжди відчуваєш щось, що їх об’єднує. Я б виділив кілька рис, які є спільними для цих людей:

  • віра у вроджену здатність усіх людей вносити значний вклад в економічний і соціальний розвиток суспільства;
  • бажання зробити світ кращим;
  • рішучість, що дозволяє їм ризикувати й вирватися із загальноприйнятих рамок;
  • здорове нетерпіння – не можуть сидіти, склавши руки, і чекати змін, вони самі змінюють світ.

Чим привабливе та яке місце займає соціальне підприємництво в Україні?

Тема соціального підприємництва – це такий драйвер розвитку, коли ти не тільки дивишся на макроекономічні показники, а опускаєшся на рівень людини й намагаєшся зрозуміти її потребу й цю потребу задовольняєш. Тяга людей до соціальних проектів показує, що сьогодні всі ми активно шукаємо сенс своєї діяльності

Соціальне підприємництво – нове економічне спрямування, завдяки якому багато соціальних питань вирішуються підприємницькою спільнотою. Потрібно відзначити, що великий інтерес СП в останні роки викликає в молоді. І це пов’язано, перш за все, з тим фактом, що молоді люди бачать вирішення існуючих соціальних проблем по-сучасному, застосовуючи нові технології й сучасні підходи. Наприклад, вирішують питання протезування, використовуючи 3D-моделювання.

Як показує практика, у дорослого населення цей проект не викликає такого живого відгуку, як у молоді. Певною мірою тому, що діяльність соціального підприємця нерозривно пов’язана із застосуванням інноваційних рішень, і молодь здатна більше генерувати подібні інновації.

В умовах викликів, які стоять перед нами, держава змушена економити на соціальних програмах, а це не найкращий спосіб збереження стабільності суспільства, бо економити доводиться на індексації пенсій і соціальній допомозі, на скороченні робочих місць. При кризі соціальні вади суспільства стають особливо помітні.

У даних умовах необхідна консолідація суспільства на загальних солідарних принципах. Державі необхідно розширити участь в інвестиціях у людські ресурси та інфраструктуру, необхідну для формування підприємницької культури. Свою роль у подоланні соціальних наслідків кризи повинен зіграти й великий бізнес. Майданчик, на якому співпраця влади, суспільства й великого бізнесу відбувається найбільш органічно, – соціальне підприємництво.

Причини кризи в економіці, як і в здоров’ї людини, – хвороба, кращий вихід із якої – одужання. Соціальне підприємництво – відмінний лікарський засіб для лікування економіки. Соціальні підприємці – це ті люди, які розуміють, що між перешкодою та можливістю різниця невелика, і вони можуть і те, й інше використовувати у своїх цілях. Навіть в умовах, коли держава й великий бізнес не помічають проблем, у соціального підприємця з’являється шанс. Припускаю, що соціальному бізнесу в найближчі роки належить зіграти одну з головних ролей у вирішенні соціальних та економічних проблем нашої країни. Уже сьогодні приклади того, як соціальне підприємництво змінює обличчя малих українських міст, множаться з кожним днем.

Українська соціальна академія, яка займається підтримкою соціальних підприємців, недарма носить таку назву. Ми вважаємо, що за соціальною економікою та соціальними підприємцями майбутнє. Соціальний бізнес уже зараз показує помітні результати – ми бачимо, як українські підприємці створюють робочі місця, працевлаштовуючи соціально незахищені верстви громадян, придумують нові способи переробки матеріалів, покращуючи екологічну ситуацію.

Які тенденції розвитку СП?

У тренді сьогодні все, що пов’язано з дітьми. Це дитячі сади, якісь навчальні курси. Діяльність більше 40% соціальних підприємців, яких ми зараз фіксуємо, пов’язана з дитинством і материнством. Крім того, останнім часом почало набирати популярності все, що пов’язано з людьми похилого віку: різноманітні курси для літніх, місця проживання, пансіонати, нянечки, виїзна сестринська допомога. Це пов’язано з тим, що населення нашої країни стрімко старіє. Ну, і в останній рік ми постійно говоримо про екологію, і частина підприємців зайнялася всім, що пов’язано з цією сферою – переробкою, роздільним збором сміття.

Зважаючи на сьогоднішні виклики в Україні, іншою важливою сферою є соціально-економічна адаптація ветеранів АТО. Йдеться про бізнес ветеранів та бізнес для ветеранів. Ось це, напевно, чотири позиції, які на сьогодні є найбільш актуальними.

Що стосується майбутнього соціального бізнесу, то я завжди кажу – подивіться в атлас нових професій. Там вони так чи інакше пов’язані із соціумом, усі соціально орієнтовані. Я вважаю, що в майбутньому будь-яке підприємництво повинно бути соціальним. Усе, що, як кажуть, не вирішує біль людей, усі штучно нав’язані товари й послуги зникнуть, і ми будемо купувати ті речі та послуги, які дійсно будуть вирішувати наші проблеми.

У чому відмінність між соціальним підприємництвом в Україні та за кордоном?

В Європі соціальні підприємства часто асоціюються із соціальними кооперативами або асоціаціями, створеними для забезпечення зайнятості, та ґрунтуються на ідеї «активної участі». У Сполучених Штатах – це, зазвичай, будь-­який вид неприбуткових організацій, які отримують дохід. Кооперативи та трудові колективи, які існують у США, рідко розглядаються як соціальні підприємства.

Соціальні підприємства, розташовані в країнах Європи, надають менше видів послуг порівняно з широким спектром наявних у Сполучених Штатах. Як правило, європейські соціальні підприємства функціонують у конкретних галузях, у яких держава в певний період зменшила фінансування або яким ніколи не вистачало державного фінансування для повного задоволення потреб суспільства. Тому розвиток соціальних підприємств у кожній із європейських країн, зокрема, залежав від загального добробуту й обставин у кожній європейській країні.

Будь­-який досвід соціального підприємництва, успішний в одній країні, не може бути перенесений в іншу країну без адаптації. Ключем до успішного розвитку соціальних підприємств в Україні є вироблення національних стратегій розвитку соціального підприємництва, які дозволили б скоординувати зусилля всіх зацікавлених сторін – підприємців, громадських організацій, донорських структур і держави. Потрібна чітка й скоординована робота тих, хто до цього процесу вже залучений, а також фінансування окремих проектів, які дозволять вирішувати проблему системно.

Слід також стимулювати інтерес до соціального підприємництва державних структур, особливо регіональної влади. Влада повинна визнати існування нової сфери діяльності, яка не може повноцінно формуватися без державної підтримки, а також зрозуміти, наскільки державі вигідно існування успішного бізнесу, який вирішує суспільні проблеми.

Де можна вчитися створювати й реалізовувати соціальне підприємництво?

Специфіка соціального підприємництва полягає в тому, воно існує на стику класичного бізнесу і соціальної сфери. Тому його ведення вимагає особливих знань, нестандартних прикладів і методів. Незважаючи на відносну молодість українського соціального підприємництва, ринок освітніх послуг уже сформував ряд пропозицій, орієнтованих на потреби цього сегменту бізнесу. Поки їх небагато, але з кожним роком число програм зростає, а значить, з’являється й вибір. Чого, як і де навчатися, залежить від конкретних бізнес-завдань «абітурієнта». Але сьогодні вже можна говорити про те, як у найближчі роки буде розвиватися освіта для соціальних підприємців.

Наприклад, Українська соціальна академія протягом останнього року проводить програми з розвитку соціального підприємництва для тих, хто хоче спробувати свої сили в соціальному бізнесі, але не знає, з чого почати. Слухачами програми стали понад 200 осіб у різних містах України. Цього року Українська соціальна академія розпочинає нові навчальні програми розвитку соціального підприємництва. Це поєднання онлайн-освіти й офлайн-освіти. Відбір здійснюється на конкурсній основі. Після закінчення навчання учасники презентують розроблені ними бізнес-плани потенційним інвесторам під час форуму.

У програмі соціального підприємництва є теоретичний блок, у якому слухачів знайомлять із різними моделями соціальних підприємств, з історією самого явища, закордонним досвідом, соціальним проектуванням і дизайн-мисленням. При цьому є можливість розібрати справжні «живі» бізнес-кейси. По суті, програма поєднує досить серйозну фундаментальну основу, інноваційність і практико-орієнтований підхід – це нова складова традиційної бізнес-освіти.

Програма розроблена за методологією Miller Center соціального підприємництва при університеті Санта-Клари в Силіконовій Долині. Спираючись на досвід успішних світових акселераторів, разом із закордонними партнерами ми прагнемо через бізнес-освіту подолати бідність та безробіття молоді. Головним принципом наших програм є learning by doing та індивідуальний підхід до кожного учасника.

Ми виступаємо за змішаний підхід: якщо ви хочете отримати саме знання, то можете пройти наші програми в онлайн-форматі, якщо ж хочете надихнутися, знайти нові ідеї, потрапити в певне середовище – тоді вам усе ж потрібна офлайнова платформа.

Ґрунтуючись на своєму досвіді, скажу: формування навичок соціального підприємництва має проходити три ступені.  Фундамент піраміди – ціннісні уявлення студентів і те, як формуються ці цінності за участю Української соціальної академії. Потім – розвиток проектної культури, яка обов’язково повинна базуватися на певних цінностях, інакше в студентів не буде ні інтересу, ні мотивації до роботи з проектом. Нарешті, завершальний щабель – удосконалення особистих навичок, які пов’язані з харизмою, комунікативною активністю, цілеспрямованістю, бажанням змінювати світ на краще. Без проходження останнього ступеня ми отримуємо просто виконавця, але не лідера, який нам необхідний.

Додавання «ціннісного виміру» й особлива увага на цьому – один із векторів розвитку соціального підприємництва в Українській соціальній академії. Із цим пов’язана нелегка робота з побудови ціннісно орієнтованої, сприятливої для слухача екосистеми. Така система допоможе студентам не боятися невдач, навчатися на своїх помилках і не втрачати інтерес до участі в нових перспективних проектах.

Також програмою передбачено менторський супровід проектів. Тому вона є свого роду бізнес-майстернею, у якій до роботи над реальними проектами соціальних підприємців підключаються консультанти, коучі, досвідчені бізнесмени. У ході роботи аналізуються сильні і слабкі сторони проекту, виробляються рішення й аналізуються їхні наслідки.

Подібна форма поліпшення підприємницьких навичок дає дуже багато: персональну підтримку й мотивацію («Не здавайся, у тебе вийде!»), можливість вийти за межі власних стереотипних підходів, залучити до розвитку проекту людей, що володіють неоціненним практичним досвідом.

Як працюєте з традиційними навчальними закладами, наскільки їм узагалі потрібні такі проекти?

Українська соціальна академія від початку свого заснування тісно співпрацює з освітніми закладами в Україні. Проводячи спільні семінари, програми, ми хочемо відтворити атмосферу підприємництва, яка спонукатиме молодих людей різних галузей навчання створювати спільні команди та разом утілювати соціальні бізнес-проекти.

Навчання соціального підприємництва є гарною підмогою для формування цілісної особистості, яка зможе застосувати отримані навички як у звичайному бізнесі та роботі на керівних посадах, так і в реалізації соціальних проектів.

Для самих університетів співпраця із соціальними підприємствами підвищує репутацію вузів, підвищує вартість випускників на ринку праці та сприяє залученню коштів на діяльність самих навчальних закладів. Серед інших плюсів – додаткові можливості для співробітників брати участь у науковій роботі, виходити на міжнародний рівень зі своїми проектами.

Михайло Мельник

Динаміка аудиторії програм Української соціальної академії: скільки та які люди до вас приходять навчатися?

Програма спрямована на людей, які:

  • уже мають ідею власного соціального підприємства, але не знають, як її втілити в життя;
  • мають досвід роботи в соціальній сфері, хочуть стати підприємцями, але ще не знайшли цікаву й перспективну нішу;
  • завжди цікавилися та брали участь у благодійних заходах, але хочуть, щоб добрі справи стали частиною власного бізнесу.

Цього року програму соціального підприємництва розпочало понад 300 людей із різних регіонів України. На інших програмах навчаються близько 100 учасників.

В академії і навколо неї формується екосистема, і ми претендуємо на те, що в Українській соціальній академії вже народжуються й будуть народжуватися нові моделі, пов’язані не тільки з організацією соціального бізнесу в країні й не тільки з бізнес-кліматом. Бізнес-клімат – це взагалі вся система відносин, і не тільки формальних, закріплених у законі, а й неформальних, які повинні сприятливо позначатися на розвитку країни. Українська соціальна академія – абсолютно не про гроші. І не тільки про те, як заробляти гроші. Це про те, як жити в країні.

Який запит від студентів – чим хотіли й хочуть займатися, які теми найпопулярніші?

Слухачі хочуть більше швидких, більш практично спрямованих програм, що надають свободу вибору. Це нове покоління, яке звикло до величезних потоків інформації. Ці люди будуть самі вирішувати, у який момент навчатимуться, і, безумовно, це впливає на освіту, на програми, на пропозицію освітніх продуктів, які пропонує Українська соціальна академія.

Попит на управлінські навички є як у держави та регіональних органів влади, так і в університетів і некомерційних організацій. Усім керівникам потрібні базові управлінські навички. Працюючи в соціальному підприємстві, теж потрібно знати, як організовувати бізнес-процеси, вибудовувати структури, управляти фінансами тощо.

Зараз ми спостерігаємо дві тенденції, які характерні для українського бізнесу та некомерційного сектору.

Перша – серйозний дефіцит того, що називається soft skills, навичок, що включають у себе ведення переговорів, ефективне управління командою, творче мислення, створення корисних контактів, управління часом, робота з мотивацією, критичне мислення й уміння вирішувати конфлікти. Цей важливий набір компетенцій в Україні порівняно слабо розвинений, оскільки більшу частину часу ми жили в вертикальній ієрархічній системі. Комунікації та навички вибудовування відносин засновані на більш складних і горизонтальних зв’язках – це сучасний крос-культурний навик. Сюди ж потрапляє крос-мовна і крос-культурна здатність. Усе це – одна велика тема, на яку ми сьогодні бачимо попит.

Друга тенденція – це розвиток нових технологій. Четверта промислова революція, або хвиля інновацій, не припиняється. Сьогодні успішний керівник не просто повинен знати стандарти управління XXI століття й уміти спілкуватися з людьми, але зрозуміти, як управлінська структура взаємодіє з новими технологіями, що таке великі дані й узагалі «цифра», які можливості є у штучного інтелекту. Тому ми створюємо програми, які є цікаві всім – від бізнесу до некомерційних організацій.

Вважаю, що освітній досвід, який людина отримує в процесі навчання – це найголовніша цінність. Ми не просто лектори, ми – дизайнери досвіду. Ми створюємо не заняття, а захід, на який приходить людина й переживає власний досвід. Студент змінюється в процесі навчання. Він трансформується в нового себе. Це процес відкриття й уподобання цінностей, процес відкриття того, що є речі та справи, які важливіші від мого Я, які варті того, щоб задля них жити й працювати.

На нас лежить величезна відповідальність, щоб ця трансформація була адекватною, щоб вона була зі знаком «плюс». Відповідно, нам належить велика частка коучингу й визначення цілей у процесі освітнього шляху нашого студента. До слова, великий провал у системі освіти – це відсутність системи визначення мети й коучингу в процесі навчання.

Людина, яка вчиться чогось, повинна розуміти застосовність своїх знань у майбутньому. Освіта повинна відповідати його бажанням і цілям. Це повинно підштовхувати його до формування своєї місії. Якщо цього не відбувається, тоді ми просто лопатою вивантажуємо в його мозок тонну знань, від яких у результаті залишиться 5%.

Освітній проект – жива структура, вона повинна відповідати тенденціям та існуючому контексту. Тому УСА намагається спрогнозувати ситуацію та вже сьогодні придумати програму, потреба в якій у студентів виникне тільки через рік.

Поділитися:


Scroll Up