Пастка самозайнятості, або Ілюзія свободи | Кар`єра для нового життя

Пастка самозайнятості, або Ілюзія свободи

Що ми насправді обираємо, вибираючи?

Заради чого більшість людей йдуть у бізнес? Щоб бути вільним робити те, що вони хочуть. Щоб самим вирішувати, як розпоряджатися своїм часом.

А що більшість отримує в реальності?

Замість бізнесу ми потрапляємо в пастку самозайнятості, де виявляється, що:

  1. Наш бізнес нічого не вартий. Ми можемо працювати 10 років і більше, але нікому не можемо його продати.
  2. Ми змушені багато працювати. Як тільки працюємо менше – знижується дохід і ефективність бізнесу.
  3. Занадто багато залежить від нас. Ми не можемо кинути бізнес або виїхати.
  4. У нас немає часу. Ні на себе, ні на родину.
  5. Ми не знаємо, як зупинитися. У нас немає вибору, окрім ходіння на роботу кожного дня. Навіть якщо вона починає нас дратувати.

Немає ніякої різниці, працюємо ми на себе чи на когось. Це в будь-якому випадку робота.

І найбільша помилка – думати, що спочатку ми почнемо так, а коли будуть гроші, люди, зв’язки – перебудуємося.

Так не буває. Не можна зібрати автомобіль за кресленнями велосипеда. І не можна почати збирати велосипед, а потім переключитися на літак по дорозі.

Хочете дізнатися, як саме наші рішення заважають нам отримувати дійсно великі результати?

Отже, коли виникає велика проблема або завдання (наприклад, можливість серйозного зростання), ми з переліку всіх варіантів дій вибираємо зрозуміле замість ефективного.

  • Ми відмовляємося від рішень, які можуть принести великі результати, на користь рішень, які не вимагають прорахунку ризиків і збільшення відповідальності.
  • Нам простіше взяти співробітника за рекомендацією, ніж будувати систему найму, щоб найняти кращого.
  • Нам простіше платити співробітникам оклади, ніж вважати, як співробітники впливають на прибуток компанії.
  • Нам простіше називати прибутком те, що залишилося в касі, а не прораховувати її, зважаючи на реальні витрати й собівартість.
  • Нам простіше шукати чарівного «хорошого фахівця» на рекламу, замість того щоб рахувати цифри й формулювати чіткі вимоги.
  • Нам простіше платити «сіру» зарплату, ніж розбиратися, чому ми не можемо дозволити собі платити податки?
  • Ми вибираємо рости повільно (хоча говоримо, що рости хочеться швидко) просто тому, що швидке зростання – це завжди незвичні рішення. Це завжди впровадження інновацій.

Приймаючи звичні рішення, ми вже прийшли туди, де і знаходимося

Ми боїмося помилок, тому вибираємо рішення, у яких, як нам здається, немає помилок. Але тільки роблячи помилки можна вирости.

Ось простий приклад.

Найм генерального директора для маленької компанії – це серйозний шанс вирости в 3 – 5 разів за дуже короткий час. Це шанс змінити якість роботи. Тому що найм директора «паровозом» тягне за собою набір інших дій – побудову стратегії, впровадження планування та бізнес-процесів, прокачування наших навичок власника та ще безліч дрібниць.

Коли ми беремо директора, ми входимо в зону невизначеності. Ризик утратити компанію зростає в кілька разів, ризик просто не впоратися – величезний. Кількість помилок, які ми допустимо при цьому виборі, дуже велика. У будь-якому випадку, ми робимо це вперше, і працювати над помилками – важливий навик.

Але саме цього багато підприємців і бояться

Ми прагнемо мінімізувати помилки, тому ніякого директора наймати не будемо, як і розробляти нові системи мотивації та впроваджувати принципово нові маркетингові підходи. Ми будемо шукати того, хто розповість нам, як «робити правильно», як уникнути помилок, у результаті просто повторюючи те, що вже робили, і намагаючись це поліпшити. Тому ми назавжди залишимося в болоті самозайнятості…

Підготував Андрій Щебітченко, консультант із питань засобів до існування Карітасу Маріуполь.

 

Поділитися:


Scroll Up