Соціальний супровід людей з інвалідністю на робочому місці | Кар`єра для нового життя

Соціальний супровід людей з інвалідністю на робочому місці

Супровід на робочому місці допомагає організації створити інклюзивне робоче середовище, успішно долучати до колективу людей із різними здібностями та потребами, а працівнику з інвалідністю реалізувати своє право на працю та оплачувану роботу на відкритому ринку праці, професійно зростати.

У межах спільної програми ПРООН, МОП, ВООЗ «Сприяння інтеграційній політиці та послугам для людей з інвалідністю в Україні», яка впроваджується у співпраці з Міністерством соціальної політики України та Національною асамблеєю людей з інвалідністю за фінансової підтримки Партнерства ООН із питань реалізації прав людей з інвалідністю було розроблено посібник «Соціальний супровід людей з інвалідністю на робочому місці».

У посібнику розглядається процес та методи здійснення соціального супроводу людей з інвалідністю на робочому місці. Матеріал підготовлений з урахуванням законодавства України, а також принципів та методології програм підтриманої зайнятості, затверджених Європейською спілкою підтриманої зайнятості (European Union of Supported Employment).

Згідно з Конституцією України, кожен громадянин має право на працю. Це стосується й людей з інвалідністю. Станом на липень 2017 року за даними Міністерства соціальної політики України чисельність людей з інвалідністю в Україні становила 2,6 млн., з них кількість працюючих – 677 828, у тому числі осіб працездатного віку від 18 до 60 років – 540 187. Серед них частка людей з інвалідністю І групи складала 17,7 тисяч – 2,6%.

Існує чимало перешкод на шляху до зайнятості людини з інвалідністю в Україні. Серед основних:

  • індивідуальні бар’єри (недостатній рівень освіти, компетенції внаслідок «домашнього» навчання, відсутність професійного досвіду, психологічна неготовність до роботи, невпевненість у власних силах, брак навичок спілкування тощо);
  • бар’єри, спричинені роботодавцями (упереджене ставлення роботодавців щодо здатності виконання роботи, незацікавленість у впровадженні гнучких форм зайнятості);
  • бар’єри, спричинені недостатнім рівнем розвитку місцевої соціальної інфраструктури (непристосованість інфраструктури та транспорту для людей з інвалідністю);
  • інституційні бар’єри, спричинені діючою практикою роботи центрів зайнятості та закладів, що працюють з уразливими групами населення (брак індивідуального підходу, відсутність консультативної підтримки роботодавців щодо зайнятості вразливих груп та пристосування робочих місць, відсутність фахівців з адаптації робочого місця під потреби людей з інвалідністю).

Більшість з цих проблем так і залишаються невирішеними.

В Україні прийнятий Державний стандарт соціальної послуги соціального супроводу при працевлаштуванні та на робочому місці. Послуги з працевлаштування надаються фахівцями центрів зайнятості та громадських організацій, однак послуга супроводу на робочому місці практично не надається. Люди з інвалідністю зазвичай не отримують належної підтримки на робочому місці, після працевлаштування в більшості випадків надання послуг та підтримки припиняється. Але для значної частки людей з інвалідністю після влаштування на роботу подальша підтримка була б доцільною.

Читати посібник «Соціальний супровід людей з інвалідністю на робочому місці»

Поділитися:


Scroll Up