Аліменти, дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини, розірвання шлюбу

Аліменти, дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини, розірвання шлюбу

    Розглянемо почергово особливості кожного з цих питань.

1. Розірвання шлюбу.

Питання припинення шлюбу регулюється Розділом 11 Сімейного кодексу України (надалі – СК України). Так, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за рішенням суду або за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 СК України або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Така заява подається особисто кожним з подружжя за місцем взяття на облік одного з подружжя (або обох, якщо їхнє місце реєстрації співпадає) в управлінні праці та соціального захисту населення певного району, тобто на підставі довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України.

Після подання спільної заяви про розірвання шлюбу, у разі якщо вона не була відкликана, орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу по закінченню одного місяця від дня подання такої заяви.

І лише у разі якщо другий з подружжя визнаний за рішенням суду, яке набрало законної сили, недієздатним або безвісно відсутнім, шлюб розривається органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя.

В усіх описаних вище випадках шлюб розривається незалежно від наявності майнового спору між подружжям, оскільки вирішення такого спору належить виключно до компетенції суду.

У разі розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу (частина 1 статті 114 СК України). Розірвання шлюбу, здійснене органами державної реєстрації актів цивільного стану, засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу (частина 3 статті 115 СК України).

Але на ділі найчастіше виникають ситуації, коли доля другого з подружжя невідома, відсутній зв’язок з ним (нею) або є малолітні/неповнолітні діти. Тоді питання розірвання шлюбу вирішується судом.

Відповідно до статті 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Не може бути пред’явлений позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та одного року після народження дитини.

Виключення становлять такі випадки:

- вчинення одним із подружжя протиправної поведінки, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини;

-  якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою (позов про розірвання шлюбу під час вагітності дружини);

- якщо батьківство щодо дитини визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини (позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року).

За правилами частини 1 статті 109 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК України) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання (тобто за пропискою в паспорті) або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (тобто згідно з довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України).

Проте частиною 2 статті 110 ЦПК України передбачена можливість позивача при зверненні до суду із позовом про розірвання шлюбу обирати, куди саме звертатись: за місцем зареєстрованого/фактичного місця проживання відповідача або за своїм зареєстрованим місцем проживання чи перебування у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. Також передбачено, що справа за домовленістю подружжя може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Слід наголосити на доцільності зазначення та обґрунтування позивачем в позовній заяві обставин, на які він (вона) спирається при виборі варіанту звернення до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання/перебування, в тому числі й підтвердження цих обставин відповідними документами. Наприклад, факт перебування на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей як підстава для застосування приписів частини 2 статті 110 ЦПК України може бути підтверджений свідоцтвом про народження дитини, довідкою переселенця із зазначенням неповнолітніх осіб, які виїхали разом з позивачем, тощо.

Крім того, в обов’язковому порядку в позовній заяві про розірвання шлюбу вказуються причини, через які позивач вважає, що шлюб слід розірвати, як то втрата почуттів взаємоповаги та любові, різні погляди на життя, надмірне вживання відповідачем алкогольних напоїв тощо, оскільки суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 СК України).

Бажано також вказати й відому позивачу думку відповідача про доцільність розірвання цього шлюбу, вжиті позивачем заходи щодо примирення. Інакше суд за власною ініціативою на підставі статті 111 СК України вживає заходів щодо примирення подружжя.

Слід також звернути увагу, що до позовної заяви про розірвання шлюбу в обов’язковому порядку додається оригінал свідоцтва про шлюб. Тому в разі його втрати, той з подружжя, хто звертається до суду з даним видом позову, має попередньо звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану за зареєстрованим місцем свого проживання або перебування та отримати дублікат втраченого свідоцтва.

Крім того, статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Таким чином, в позові також слід зазначати, яке прізвище суд має залишити позивачу після розірвання шлюбу. Звертаємо особливу увагу на цей момент, оскільки в разі невідображення судом дівочого (дошлюбного) прізвища позивача (у разі його зміни під час реєстрації шлюбу, який розривається) в подальшому позивач може мати неприємності із доведенням належності йому (їй) документів про освіту, посвідчення водія,  тощо, які були видані на дівоче (дошлюбне) прізвище.

Моментом припинення шлюбу в разі розірвання його судом є день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу (частина 2 статті 114 СК України). При цьому документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (частина 3 статті 115 СК України). Свідоцтво про розірвання шлюбу в даному випадку не видається, проте за зверненням особи органом державної реєстрації актів цивільного стану вноситься відповідний запис про розірвання шлюбу на підставі рішення суду до паспорта цієї особи.

Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу або рішення суду, яке набрало законної сили, особа має право на повторний шлюб.

Ставка судового збору при зверненні до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551 грн. 20 коп. станом на 01 липня 2016 року.

2.       Стягнення аліментів.

Питання, пов’язані з обов’язком батьків по утриманню своїх дітей та порядком його виконання, врегульовані  розділами 15, 16 СК України.

Статтею 180 СК України зокрема передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідно до частини 1 статті 199 СК України у разі продовження повнолітніми дочкою сином навчання, обов’язок по їх утриманню зберігається за батьками до досягнення дитиною двадцяти трьох років за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу.

Але мова далі піде про стягнення аліментів на утримання саме неповнолітніх дітей.

Так, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (частина 1 статті 191 СК України). Можливо також присудження аліментів за минулий час, але не більш як за три роки та за умови подання позивачем до суду доказів того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати (частина 2 статті 191 СК України).

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (статті 182, 184 СК України).

Так, відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням викладених вище обставин, доводів позовної заяви про стягнення аліментів, а також доданих документів на їх підтвердження суд визначає частку заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а після досягнення нею повноліття, якщо ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (стаття 183 СК України).

 Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. При цьому якщо цей розмір є меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і цими 30 відсотками.

Так само дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім’ї, у якій вона виховується, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину (частина 8 статті 181 СК України).

В подальшому суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України в судовому порядку (частина 10 статті 181 СК України).

Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Постановою від 22.02.2006№ 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме».

Слід також звернути увагу на таке:

відповідно до статті 84 СК України, вагітна дружина має право на утримання (аліменти) від чоловіка під час вагітності, а також дружина, з якою проживає дитина, – від чоловіка – батька дитини до досягнення їх спільною дитиною трьох років.

Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. При цьому право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Аналогічне право на утримання від дружини – матері дитини, має чоловік, з яким проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років або шести років за наявності в дитини вад фізичного або психічного розвитку (стаття 86 СК України).

За подання до суду позову про стягнення аліментів судовий збір згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI не справляється, тобто встановлено пільги щодо його сплати.

3.       Надання дозволу на виїзд з України та в зону проведення антитерористичної операції  громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Частиною 2 статті 313 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) передбачено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, а відповідно до частини 3 цієї ж статті фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Так, відповідно до статті 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Проте трапляються такі ситуації, коли батько або мати, зловживаючи своїми батьківськими правами, перешкоджають другому з батьків у здійсненні ним своїх прав та обов’язків щодо спільної дитини, наприклад відмовляються надавати нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини з України та в зону проведення АТО.

Розповсюдженою проблемою є й отримання такої нотаріальної згоди від батька/матері, з яким/якою другий з батьків розлучений, не має з ним/нею зворотного зв’язку, місцеперебування якого/якої не відоме, або у другого з батьків відсутня можливість виїхати на підконтрольну Українській владі територію для оформлення такої згоди в нотаріуса тощо.

Вимоги ст. 152 СК України передбачають гарантоване право дитини на належне батьківське виховання, а ст. 154 СК України встановлюється право батьків звертатись до суду за захистом прав та інтересів дитини.

Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі – Правила) з наступними змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 3 Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. А відповідно до пункту 4 цих Правил виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється у разі пред’явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України від 21.01.1994 № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

При зверненні до суду за отриманням такого дозволу першочерговим завданням особи є висвітлити у своїй позовній заяві та довести такі обставини:

- інакше, як за рішенням суду, отримати дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за кордон та в зону АТО не вбачається можливим (другий з батьків відмовляється надавати такий дозвіл, відсутній зворотний зв’язок з ним, його місцеперебування невідоме тощо);

- в зоні проведення АТО залишилось нерухоме майно,  особисті речі, родичі, місця поховання, необхідність лікування, обстеження, яке можливо здійснити тільки там, тощо (інші причини, які можуть бути переконливими для суду, щоб надати такий дозвіл).

Усі ці обставини мають бути в обов’язковому порядку підтверджені документально.

Наприклад, наявність у позивача в зоні АТО у приватній власності нерухомого майна може бути підтверджено Свідоцтвом про право власності на житло, Договором купівлі-продажу квартири, Договором дарування тощо.

Звертаємо  увагу на наступне:

Єдиними документами, які дозволять одному з батьків перетнути державний кордон України та лінію розмежування з неповнолітньою дитиною є тільки такі документи:

- нотаріально посвідчена згода другого з батьків;

- свідоцтво про смерть другого з батьків;

- рішення суду про визнання особи померлою, яке набрало законної сили;

- рішення суду про позбавлення другого з батьків батьківських прав, яке набрало законної сили;

- рішення суду про надання дозволу на виїзд з України та в зону проведення АТО громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків, яке набрало законної сили.

Даний перелік є вичерпним.

Ставка судового збору при зверненні до суду з позовною заявою про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за межі України та до зони проведення антитерористичної операції без згоди та супроводу батька відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551 грн. 20 коп. станом на 01 липня 2016 року.

 Нижче представлені посилання на бланки, які можна завантажити, заповнити та роздрукувати.

 

Назва бланку

Посилання

Бланк позову про розірвання шлюбу

 

https://goo.gl/bwMgQy

 

Бланк позову про стягнення аліментів на дитину

 

https://goo.gl/DpgSVO

 

     

Корисна інформація.

Реквізити суду, куди особа звертається з відповідним позовом, для сплати судового збору можна дізнатися зі стендів у холі цього суду або на сайті Судової влади України: http://court.gov.ua/ в розділі «Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн-сплати».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.08.2014  № 1632-VII, Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 «Про визначення територіальної підсудності справ» змінено територіальну підсудність судових справ, що підсудні розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам, таким чином:

цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції;

кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, для забезпечення розгляду такими місцевими загальними та апеляційними судами:

Луганська область

Суд, територіальна підсудність справ якого змінюється

Суд, якому визначається територіальна підсудність справ

1

Апеляційний суд Луганської області

Апеляційний суд Харківської області

2

Алчевський міський суд Луганської області

Лисичанський міський суд Луганської області

3

Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Старобільський районний суд Луганської області

4

Брянківський міський суд Луганської області

Лисичанський міський суд Луганської області

5

Кіровський міський суд Луганської області

Кремінський районний суд Луганської області

6

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області

Сватівський районний суд Луганської області

7

Краснолуцький міський суд Луганської області

Новопсковський районний суд Луганської області

8

Лутугинський районний суд Луганської області

Білокуракинський районний суд Луганської області

9

Первомайський міський суд Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області

10

Ровеньківський міський суд Луганської області

Біловодський районний суд Луганської області

11

Свердловський міський суд Луганської області

Біловодський районний суд Луганської області

12

Стахановський міський суд Луганської області

Сєвєродонецький міський суд Луганської області

13

Станично-Луганський районний суд Луганської області

Новопсковський районний суд Луганської області

14

Артемівський районний суд міста Луганська

Білокуракинський районний суд Луганської області

15

Жовтневий районний суд міста Луганська

Троїцький районний суд Луганської області

16

Кам'янобрідський районний суд міста Луганська

Марківський районний суд Луганської області

17

Ленінський районний суд міста Луганська

Сватівський районний суд Луганської області

Донецька область

 

Суд, територіальна підсудність справ якого змінюється

Суд, якому визначається територіальна підсудність справ

1

Апеляційний суд Донецької області (крім справ, кримінальних проваджень, які підлягають / знаходяться на розгляді в апеляційному суді Донецької області, розміщеному в місті Маріуполі Донецької області)

Апеляційний суд Запорізької області

2

Авдіївський міський суд Донецької області

Добропільський міськрайонний суд Донецької області

3

Амвросіївський районний суд Донецької області

Оріхівський районний суд Запорізької області

4

Дебальцевський міський суд Донецької області

Олександрівський районний суд Донецької області

5

Докучаєвський міський суд Донецької області

Пологівський районний суд Запорізької області

6

Єнакіївський міський суд Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

7

Жданівський міський суд Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

8

Кіровський міський суд Донецької області

Чернігівський районний суд Запорізької області

9

Мар'їнський районний суд Донецької області

Покровський районний суд Дніпропетровської області

10

Новоазовський районний суд Донецької області

Приазовський районний суд Запорізької області

11

Сніжнянський міський суд Донецької області

Куйбишевський районний суд Запорізької області

12

Старобешівський районний суд Донецької області

Токмацький районний суд Запорізької області

13

Торезький міський суд Донецької області

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

14

Тельманівський районний суд Донецької області

Приморський районний суд Запорізької області

15

Харцизький міський суд Донецької області

Добропільський міськрайонний суд Донецької області

16

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

17

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області

18

Калінінський районний суд міста Горлівки

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

19

Микитівський районний суд міста Горлівки

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

20

Центрально-Міський районний суд міста Горлівки

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

21

Будьоннівський районний суд міста Донецька

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

22

Ворошиловський районний суд міста Донецька

Селидівський міський суд Донецької області

23

Кіровський районний суд міста Донецька

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

24

Київський районний суд міста Донецька

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

25

Калінінський районний суд міста Донецька

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

26

Куйбишевський районний суд міста Донецька

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

27

Ленінський районний суд міста Донецька

Дзержинський міський суд Донецької області

28

Петровський районний суд міста Донецька

Краснолиманський міський суд Донецької області

29

Пролетарський районний суд міста Донецька

Дзержинський міський суд Донецької області

30

Кіровський районний суд міста Макіївки

Краматорський міський суд Донецької області

31

Совєтський районний суд міста Макіївки

Краматорський міський суд Донецької області

32

Гірницький районний суд міста Макіївки

Краматорський міський суд Донецької області

33

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

34

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

35

Волноваський районний суд Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області

 

Автор статті: юрист БО «БФ «Карітас Харків» Карина Мельник