Зима 2018: ринок праці України

«Нам потрібно подумати, давайте ще подивимося кращих кандидатів або такого ж рівня, але дешевших»

На українському ринку праці виникла незрозуміла тенденція: кандидатів запрошують на співбесіду, але пропозицію про роботу так і не роблять. Висновок напрошується один: те, що відбувається, не є позитивною тенденцією.

Сьогодні з кандидатом проводять від 2-3 співбесід. Усе це забирає багато часу, сил та енергії, не кажучи вже про ресурси компанії, але пропозицію так і не роблять. Роботодавці кажуть: «Нам потрібно подумати, давайте ще подивимося кращих кандидатів або такого ж рівня, але дешевших»

Така тенденція спостерігається скрізь, у всіх галузях. Причина? Причина полягає в середньому рівні життя по містах країни. Кандидати проходять співбесіди, виконують тести й заповнюють усілякі анкети; збираються рекомендації від колишніх роботодавців. Компанії вони підходять, кандидатам компанія подобається, але подальшого запрошення на роботу не відбувається.

Так відбувається через те, що в компанії стало істотно менше грошей. Бізнес перестав прискорюватися й прогресувати, сповільнився у своїх процесах, заморозивши інноваційні напрямки. Їм насправді стало важче жити. Тому, якщо рівень заробітної плати вищий від середнього рівня життя, компанія відразу починає відтягувати дату прийняття рішення на користь кандидата. Результат: процес пошуку й відбору стає набагато довшим.

Паралельно цій тенденції на ринку праці стала рости кількість безробітних або охочих змінити місце роботи кандидатів топ-рівня або середнього рівня. Вони ходять на співбесіди, проходять скайп-інтерв’ю, пишуть ТЗ, і, не отримуючи результату, втрачають віру в себе. Багатьом пропонують роботу, але кандидатам не підходить рівень заробітної плати, який їм пропонують.

Ніхто – ні роботодавець, ні здобувач – не хочуть дивитися на ситуацію реальним поглядом.

А ситуація така.

  1. Перш за все – криза, нестабільна обстановка в країні, втрата ринків збуту, скорочення виробництва – усе це призвело до скорочення персоналу.
  2. Масове закриття середнього й малого бізнесу. На ринок праці вийшли навіть колишні власники бізнесу, не кажучи вже про людей, які абсолютно не розуміють, що їм робити в нинішній ситуації.
  3. Міф про дешеву українську робочу силу. Багато великих закордонних компаній постраждали. Зовсім недавно велика кількість претендентів хотіли потрапити саме до них. А зараз ці компанії почали інтенсивно втрачати виручку, обороти, лідируючі позиції, бо люди почали масово йти. Ми ж не Китай – за шматок хліба в нас ніхто не працюватиме. Тим паче, коли є можливість виїхати в інші країни, де платять гідну заробітну плату.
  4. Міграція населення в інші країни світу. У нашій країні від 6 до 8 млн населення, генеруючого додану вартість, інша частина населення належить до профіциту. Якраз саме працездатне населення країни не хоче жити гаслами й обіцянками про світле майбутнє й масово покидає країну. Людей можна зрозуміти: вони хочуть жити сьогодні, а не чекати, коли станеться диво. Але найгірше те, що люди не просто їдуть на заробітки – вони намагаються заробити, освоїтися за кордоном і перевезти туди свої родини. Уже сьогодні важко знайти фахівців виробництва, логістики, транспорту, громадського харчування, лікарів, медперсонал, просто людей робочих спеціальностей. Завтра це може торкнутися й інших галузей. Якщо подивитися на інші країни, то вже сьогодні вони відмінно підготувалися до прийому робочої сили, побудувавши необхідну інфраструктуру. Польща навіть скасувала робочу візу й готова в цьому році прийняти до 3 млн осіб.
  5. Розрив між пропонованим і бажаним рівнем заробітної плати. Багато роботодавців не можуть або не хочуть підвищувати рівень заробітної плати своїм співробітникам, починаючи шукати нових у надії на те, що ті будуть коштувати їм дешевше. Або під приводом пошуку персоналу змушують одного виконувати роботу за двох, але за ті ж гроші. У результаті втрачають кваліфікований персонал, не знайшовши нового. Часи «незамінних немає» пройшли.

 

ПРО ПРОГНОЗИ: ЩО НАС ОЧІКУЄ

Рекрутинг завжди ґрунтується на економічному прогнозі. Ми не професійні економісти й можемо говорити тільки про те, що бачимо й розуміємо самі. А бачимо ми тільки 4 варіанти виходу з ситуації, що склалася:

  1. Нормалізація обстановки в країні. Іноді треба наступити собі на горло й заради майбутнього країни сісти за стіл переговорів із людьми, що знаходяться всередині країни. Як то кажуть, ми цю кашу заварили – нам її й розсьорбувати … Прибрати емоції та особисті інтереси, вислухати й урахувати всі думки й прийти до консенсусу в єдиному напрямку руху країни.
  2. Збільшити рівень заробітної плати, поки персонал не перестане тікати. Формула 2018 року: Польща – 200 євро = середня ЗП в Польщі 700 євро – 200 євро = 500 євро. Якщо підвищувати рівень ЗП, то роботодавцям потрібно буде пожертвувати прибутком. А це непросто, бо якщо вони вирішать підвищувати вартість своєї продукції або послуг, то зовсім стануть неконкурентоспроможними.
  3. Модернізація виробництва. Багато хто скаже, що для цього потрібні гроші, а великий бізнес загруз у кредитній ямі + йому ніхто за нинішніх обставин у країні не дасть кредитів. Див. П.No1.
  4. Зниження корупційної ренти. Нашій країні вкрай необхідно виводити бізнес із сірої зони, а це –перегляд правил гри.
  5. Залучати, навчати й утримувати персонал, а для цього потрібна динаміка зростання рівня заробітних плат у компанії, можливість кар’єрного росту, перекваліфікації, рокіровки, створення внутрішнього й зовнішнього кадрового резерву. См.п.№2

Що робити роботодавцям і здобувачам? Реальніше дивитися на те, що відбувається, не жити минулим, уважніше дивитися далі, думати й аналізувати. Думати й ще раз думати: що можна зробити сьогодні, щоб завтра не залишитися без бізнесу, персоналу або роботи. Діяти!

 

Статтю підготувала керівник HR-консалтингу «Fenix.FT» Римма Браха

Матеріали взяті з сайту https://fenix-ft.com/zima-2018-rynok-truda-ukrainy

Більше корисного на сайті

Сторінка проекту з працевлаштування на facebook